Світогляд панка, відгук на книгу “The Philosophy of Punk”

 

Ненадійний переклад

Зізнаюсь чесно, читала я цю книгу у російському перекладі, а от же доволі сумнівній адаптації. Як доказ цього, у тексті можна помітити цілі абзаци, що стилістично відрізняються від решти змісту. От і суши собі голову, це авторська редакція для актуального видання чи то просто криві рученята російського перекладача. Отож мої судження можуть бути місцями викривленими й неточними, бо походять з ненадійного джерела. 

 

Філософія це сильне слово та хибна реклама

Одразу спойлер, у цій книзі нема філософії. Тут ви не знайдете дослідження фундаментальних принципів панку та його місця у світі. Звісно ця публікація висвітлює соціальні передумови виникнення даної субкультури та її відносини зі ЗМІ й скінхедами, але недостатньо глибоко аби називатися філософією.

Насправді ця книга такий собі екскурс у панк-культуру поза межами музичної сцени. У ній розглядаються поширені у спільноті ідеї та принципи, такі як фемінізм, захист навколишнього середовища, анархізм, DIY і т.п. Що робить її непоганим посібником для новачка, але аж ніяк не філософським трактатом. 

 

Світогляд Крейга О’Хари

Варто також відзначити, що це не наукова робота, навіть не професійна публіцистика, а така собі настанова панкам неофітам. Тобто у даної книги суттєві проблеми з об’єктивністю. Серйозно, варто просто прочитати її вміст і легко можна зрозуміти яких цінностей та переконань дотримується Крейг О'Хара. Трохи проникливості й базових навичок аналізу тексту і ви усвідомите, що автор анархіст, пацифіст та стрейтеджер. Отож, усі судження й тлумачення у цій книзі проходять крізь призму даних ідеологій.

І у цьому не було б нічого поганого якби все залишалось на рівні самвидаву для своїх. Але публікація вийшла далеко за ці межі. Вона перетворилася на книгу. Видану, перевидану та перекладену кількома мовами. Таким чином отримала вагому репутацію й непропорційний вплив на спільноту панків.

Якщо у містах з великою сценою та різноманітними течіями цей тиск доволі помірний, то для малих відокремлених груп вона навіть може бути формотворчим фактором. Особливо сильно це позначилося на з певних причин ізольованих спільнотах. Як от залізна завіса, мовний бар’єр, закритість культури і т.п. Де панк-сцена утворилась зі значним запізненням. Так, це натяк на Україну, але вона лише черговий приклад у низці подібних. 

 

Білі та пухнасті покидьки

Якщо змиритись із засиллям суб’єктивних суджень, книга досить цікава й інформативна. Але є одна бридня, яку я так і не змогла перетравити. Достобіса смішно, що автор позиціонує панків як милих нешкідливих хлопців. Які постійно стають жертвами необґрунтованого осуду упередженого суспільства, підігрітого оббріхуванням злісних ЗМІ. Кілька разів мені буквально довелося переривати читання задля хвилинки хихотіння.

Звісно, образ панків дещо демонізований у загальній свідомості громадськості, але прирівнювати їх до маленького невинного ягняти теж не слід. Як ні як це бунтівна субкультура, уособлення контркультури, схильна до бешкету та провокацій. Саме через таке недоречне відбілювання я й не можу сприймати цю книгу цілком серйозно.

Хоча, можливо, саме завдяки цій стерилізованій проєкції, крізь призму пацифізму, публікація в Росії стала можливою. Адже, як відомо, там за порєбріком, відчайдушно уникають будь-чого, що може викликати хвилювання їх болота. 

 

Висновки

Отож, ця книга цінне джерело інформації про цінності спільноти панків поза межами музичної сцени. Але через значний вплив суб'єктивної точки зору автора на зміст його важко назвати правдивим, а тому не слід сприймати як істину в останній інстанції.