Так, я знаю, що це дивне порівняння, але в цьому значно більше сенсу ніж здається. І зв’язок значно глибший аніж дешеве пійло для гулянок з друзями.
Почнемо з очевидного. Самогон — це канонічний DIY. Факт закріплений у самій назві цього трунку. До того ж він завжди був інструментом спротиву державному контролю над розповсюдженням алкоголю. Хай то монополія, заборона чи просто акцизи, його продовжували гнати попри все. Такий собі напій бунтар.
Але коли я кажу “панк як самогон”, маю на увазі значно ґрунтовнішу відповідність. Ця подібність простягається на весь їх життєвий шлях, від народження до комерціалізації. Дійсно історія створення панк-року до смішного схожа на процес самогоноваріння.
Все почалося з піка бродіння, яке стрімко наростало від рок-н-ролу п'ятдесятих до психоделічного й прогресивного року, пінячись бульбашками глему. Вся ця розбурхана суміш вже не влазила в рамки жвавої молодіжної музики, тому її дбайливо накрили ковпаком медіа та музичні лейбли. Підігріта на полум'ї соціальної напруги, вона мала або вибухнути, або зникнути остаточно. Та натомість дух рок-музики, відкинувши усілякі домішки, проявився на нью-йоркській андерграундній сцені. Де цей конденсат розлився у всій своїй чистій, грубій, концентрованій красі. І проклавши свій шлях крізь Атлантику, запалив вогнище панк-руху.
Продовжувати цю аналогію можна ще довго. Адже між панком і самогоном дійсно багато спільного, від п’янкого ефекту до поганої репутації у мас-медіа. В них спільний шлях від ганьби й осуду до невіддільної частини культурного простору. І далі, далі й далі...