Як Sex Pistols принесли політику до панк-року

У панк-року, принаймні на заході, репутація політичної музики. Але, як і в більшості випадків з панком, це досить грубе узагальнення. Адже спочатку він формувався як просто соціально-гострий рок-н-рол, а від політики тримався на поважній відстані.

Мистецтво поза політикою

Всупереч поширеній думці, панк-рок зародився не на акціях юних анархістів, в середовищі нью-йоркської богеми. Саме бідні поети, художники, музиканти та претензійні критики проклали йому дорогу. У той період модернізм перейшов у стадію пост, митці проголосили мистецтвом може бути що завгодно, навіть беззмістовне, буденне та бридке та почали досліджувати красу потворного. У цій течії утворилися перші гурти, які свідомо занурились в експерименти з грубим звучанням рок-музики.
Подібну публіку, зазвичай, значно більше цікавиться власною творчістю аніж політикою, тож вони намагалися триматися осторонь від прямих гасел. Звісно в окремих митців можливо були власні політичні погляди, але їх здебільшого залишали поза сценою.

Анархія в Сполученому Королівстві

Малкольм Макларен був одним з тих хлопців захоплених революцією, але замість того щоб піти на барикади, хотів робити це культурно. Зиму між 1974 і 1975 роком він провів у Нью-Йорку, де й познайомився з тим, що згодом назвуть панк-роком. Саме там були його перші спроби збагатити музичні виступи елементами контраверсійної пропаганди, та місцеву публіку це не вразило. Але поразка не зламала дух Малкольма, повернувшись на батьківщину він вирішив знов поєднати власні ідеї та концепції нью-йоркського андеграунду, цього разу на англійській землі.
Отож, Макларен відкрив крамничку у Лондоні, де спочатку торгував здебільшого платівками та різноманітними тематичними дрібничками. Згодом, коли асортимент змістився у бік авторського одягу, для його реклами було вирішено використати рок-групу. Для цього він підібрав хлопців з гурту The Strand, які просто вештались навколо, знайшов нового вокаліста і дав їм нову провокативну назву Sex Pistols.

А потім... Потім Джоні Роттен проволав у мікрофон про анархію для Сполученого Королівства. І це була іскра, від якої спалахнуло паливо соціальної напруги розлите по Британії. Звісно “Anarchy In The U.K.” не перша в історії пісня про політику та проблеми суспільства, та й Джоні насправді ніколи не був анархістом, але з поміж тогочасної музики її вирізняє проактивна позиція, більш характерна для революційних і воєнних творів. Адже окрім обурення станом речей у країні, текст більше зосереджений на отримані бажаного шляхом анархії. Саме образ досягнення власної мети попри тиск суспільства, зробив цю пісню дороговказом для фрустрованого й розлюченого покоління. І дав напрямок всім хто хотів висловитися, але не знав як.
Отак панк-рок привернув до себе представників різноманітних ідеологій та політичних течій, а його тексти сповнилися лозунгами та закликами до дії.

Панк-рок музичний вибух

 

Запал

Панк-рок дійсно має вибухову природу. Тільки задумайтесь, з 1974 по 1978 роки він пронісся від прото-панку до постпанку, розсипавшись на десятки піджанрів, ще й примудрився утворити цілих дві хвилі гуртів. І все це всього за чотири роки. А якщо вважати точкою детонації 1976, так званий Year Zero, то взагалі весь процес зайняв тільки два роки. І за цей обмежений час класичний панк-рок спричинив колосальний вплив на масову культуру.

Стиснуто поза межами

Якщо існує таке поняття, як панк-рок — а більшість інсайдерів вважають це терміном, придуманим пресою, — то це базова музика рок-н-ролу.

Lisa Robinson’s Rock Talk

Насправді все це був закономірний розвиток подій. Бо такий вже цей музичний жанр швидкий, гучний, лютий. Як ні як, панк-рок есенція рок-н-ролу, саме тому він таки інтенсивний та концентрований. Наче його провели через кустарну дистиляцію, видаливши все зайве, згустивши ритм, підвищили градус драйву. Мабуть, через це створення панку описують як очищення рок-музики.

Такий мінімалізм зробив його мелодії простішими, в чомусь навіть примітивними. Але водночас доступнішими та універсальнішими у виконанні, й інколи нестерпнішими для слухачів. Не кожен витримає такий шалений напір рок-н-ролу.

Панк цунамі

Через цей насичений читкий звук, панк-рок можна вважати базовим жанром, а отже його потенціал для розвитку безмежний. Варто тільки внести хоч якісь зміни, додати елементи іншого музичного стилю, нових ідей, погратися з ритмом й тональністю і от у вас новий напрямок. До того ж для того, щоб почати виконувати панк достатньо базових навичок гри на музичних інструментах. Тобто це може зробити кожен спроможний чути та тримати гітару. Додайте до цього запальний характер й бунтівний дух і отримаєте рецепт успіху панк-року.

Отак він пронісся ураганом, спочатку по англомовним країнам, згодом Європою та врешті решт по всьому світу. І де б не лунала ця музика, вона слугувала акомпанементом культурних й соціальних змін.

Коли вперше чуєш панк-рок він розриває тебе на шматки

Панк-рок справляє вельми специфічне перше враження. Це схоже на удар блискавки. Наче з під тебе висмикнули табурет, поки ти намагаєшся дістати щось з антресолі. Мов двері вдаряють по лобі, варто тобі простягнути до них руку, а з того боку вискакує хлопець, цупить твій гаманець перш ніж встигнеш поворухнути хоч пальцем. І от ти лежиш на землі й намагаєшся усвідомити, що це трясця щойно сталось. Знайомство з панк-роком завжди приголомшливе та разюче, але не обов’язково приємне.

Думаю, це як з палінням, затятий курець може вбивати себе роками, але крапля нікотину миттєво прикінчить коня. А панк-рок надзвичайно концентрована форма рок-н-ролу і коли ти чуєш його вперше він просто розриває тебе на шматки, навіть досвідчених рок-меломанів. Після такого травматичного досвіду реакція однозначна, ти або любиш це або щиро ненавидиш.

А якщо тебе довбануло брудним музичним мішком особливо жорстко, просиш ще сильніше та важче, ось так якось і виник хардкор.

Зручна точка входу до панк-культури. Огляд фільму “CBGB”

Здається це мав буди байопік

Якщо вірити синопсису та трейлеру, це мав бути біографічний фільм про Гіллі Крістала, хлопця який намагався відкрити кантрі-бар у Нижньому Мангеттені, але замість цього творив колиску панк-року. Та то все хибна реклама, насправді дана кінострічка екскурс до зорі нью-йоркського рок-андеграунду, під час якого вам покажуть усіх ключових осіб та культові артефакти. Сам же пан Крістал та його життя слугують клеєм, що тримає тазом десятки ледь пов'язаних персонажів. На нього кріпляться маленькі зірочки, флаєри гуртів й інше божевільне сміття.

 

Шалені Dead Boys

Хоч у фільмі представлена ціла плеяда виконавців, від The Ramones до Talking Heads, з майже двадцяти колективів, найяскравіше зображені божевільні Dead Boys. Мабуть, тому що Гіллі намагався бути їх менеджером.

Саме на долю цих хлопців припали найвульгарніші та навіжені сцени. Попри відверту неадекватність музикантів вони чарівні. Мені хочеться побачити окремий спіноф про цей гурт. Хоча це навряд чи коли-небудь станеться, бо фільму доведеться присвоїти настільки високий рейтинг, що він ніколи не зможе відбити витрачені на знімання кошти.

 

Структура кінострічки

На мою думку, фактура цієї картини відповідає художнім тенденціям епохи яку вона зображає. Мені вона нагадує колаж, гладенький комерційно спрямований, але все ж таки колаж, у якого деякі стики навмисно зроблені дещо грубими та виразними, щоб підкреслити самобутність.

Хоча мене дещо спантеличили переходи у стилі комікс-панелей. Адже зв’язок між коміксами й панком вельми умовний та віддалений. Потрібно кілька рукостискань між прото-панком, попартом і графічним дизайном, щоб знайти хоча б його тінь.

 

Висновки

Загалом, цей фільм зручна точка входу для всіх охочих дослідити панк-культуру. Який покаже на кого й що слід звернути увагу. Також стрічка може слугувати непоганим лакмусовим папірцем. Якщо якісь сцени викликали у вас огиду чи обурення, тримайтесь від панку як найдалі, бо він містить цілу гору значно божевільнішого лайна.