Якщо хочеш досліджувати панк-культуру вчи англійську, або Google Translete тобі в поміч

 

Варто було моїм дослідженням панку вийти за межі Вікіпедії, як на перешкоді стали очікувані, але від того не менш журливі обставини... катастрофічна нестача доступних джерел. Знайти щось українською мовою надзвичайно важко і навіть з тих крихт, що вдалось розшукати більшість досить загальні, інколи навіть неточні. Серйозно, я буквально по пальцях однієї руки можу перерахувати знайдені мною змістовні україномовні статі, що розкривають аспекти панк-руху.

Звісно є ще російськомовні ресурси, але навіть якщо відкинути ідеологічний аспект, вони нічим не кращі. Єдина їх перевага більша кількість перекладів, та навіть вони викликають сумнів. Адже, як відомо, у російські перекладачі та редактори мають сумнозвісну звичку згладжувати гострі кути або навіть зовсім викидати провокативні частини, що можуть образити тендітні почуття обивателя. Та хіба можливо ґрунтовно розкрити культуру панків без різких виразів й сороміцьких історій?

Залишається тільки одне, звернутися до найвпливовішої мови міжнародного спілкування, тобто англійської. І насправді це найкращий варіант, адже переважна частина першоджерел панк-культури саме англомовні. Та є одна суттєва перешкода, мій рівень англійської мови. Як і у більшості населення України, він у мене не дуже. На щастя я змогла підтягнути його від “Що тут написано?” до здатності читати прості коротенькі тексти.

А коли людських можливостей не вистачає треба звернутися до інноваційних технологій. Так я кажу про славнозвісний Google Translete, або будь-яку іншу програму перекладач. На щастя, в останні роки якість машинного перекладу з англійської на українську значно покращилась, мабуть, через зростання попиту на нього. Звичайно це не найкраще розв'язання проблеми мовного бар'єра, але принаймні воно доступне й зручне.

Отож мій підхід до роботи з англомовними джерелами приблизно такий: переклад об'ємних текстів я довіряю Google Translete, якщо ж програма видає відверту нісенітницю, намагаюсь перекласти подібні фрагменти самостійно, а відео більш-менш успішно мені вдається сприймати на слух.

Коли вперше чуєш панк-рок він розриває тебе на шматки

Панк-рок справляє вельми специфічне перше враження. Це схоже на удар блискавки. Наче з під тебе висмикнули табурет, поки ти намагаєшся дістати щось з антресолі. Мов двері вдаряють по лобі, варто тобі простягнути до них руку, а з того боку вискакує хлопець, цупить твій гаманець перш ніж встигнеш поворухнути хоч пальцем. І от ти лежиш на землі й намагаєшся усвідомити, що це трясця щойно сталось. Знайомство з панк-роком завжди приголомшливе та разюче, але не обов’язково приємне.

Думаю, це як з палінням, затятий курець може вбивати себе роками, але крапля нікотину миттєво прикінчить коня. А панк-рок надзвичайно концентрована форма рок-н-ролу і коли ти чуєш його вперше він просто розриває тебе на шматки, навіть досвідчених рок-меломанів. Після такого травматичного досвіду реакція однозначна, ти або любиш це або щиро ненавидиш.

А якщо тебе довбануло брудним музичним мішком особливо жорстко, просиш ще сильніше та важче, ось так якось і виник хардкор.

Я просто хотіла написати фанфік, але чомусь почала досліджувати панк-рок

 

Мої дослідження панк-культури розпочалося у досить несподіваній точці, я просто хотіла покращити свої письменницькі навички. Бо хоч й непогано володію словом, мої твори зазвичай до смішного малі, десь в середньому 500 друкованих знаків. Отож я вирішила серйозно взятися за написання фанфіків, оскільки значно легше працювати взявши за основу вже готовий чужий матеріал. Нетреба вигадувати персонажів і світ, можна використовувати вже перевірені сюжетні повороти, тобто можна зосередитися на тому, що мене цікавить, формі та об’ємі тексту.

Для початку я обрала перевірену часом франшизу Buffy the Vampire Slayer, через її яскравих персонажів та гнучкий світ. Ось тут то й несподівано вигулькнув панк-рок. Річ у тім, що одразу два центральних персонажі цього серіалу дотичні до даної культури. Руперт Джайлз, у роки своєї буремної молодості, не тільки бавився з чорною магією, а й зібрав власний панк-гурт. З іншого боку, Спайк здається прагнув стати справжнім панком ще до виникнення відповідної субкультури. І, завдяки своїй наполегливості та вампірській природі, він в решті решт здійснив своє бажання. Спайк настільки просякнутий духом панк-року, що це стало невіддільною частиною його особистості.

Але, як не прикро, ця належність в серіалі використовується просто, як цікава особливість персонажів та обмежується кількома відсилками. Отож, мені закортіло краще розкрити даний аспект у фанфіках. От тільки я майже нічого не знаю про панк-культуру. А вихід з парадоксального ускладнення тільки один, дослідження.

Оскільки записувати свої думки, у процесі вивчення панку, цілком доцільно, ідея створити відповідний блог для їх публікації здалась мені вдалою. Не пропадати ж дарма усім моїм роздумам у старому блокноті.