Не грайтесь зі свастикою, це приваблює нацистів. Гіркий урок панк-руху.

 

Це було щось проти тата й мами. Ми зненавиділи старших людей, які постійно твердили про Гітлера, "Ми йому показали", та цю самовдоволену гордість. Це був спосіб побачити, як така людина червоніє в обличчі.

Сьюзі Сью

Коли панки відкинули богемний епатаж на користь грубої провокації (просто знайди те, що дратує маси найбільше й тикни їм це під носа), вони взяли на озброєння айдентику Третього Рейху. Бо ж що ще могло розлютити повоєнне покоління, як не символіка “самого уособлення зла”, нацистської Німеччини. За аналогією у хід пішли радянські емблеми, ніщо не збісить добропорядного громадянина часів холодної війни так, як знамена ворога на вулицях рідного міста. Хоча, відверто кажучи, ці два режими не так вже й відрізнялися, два боки тоталітарного соціалізму. Але панків це тільки підбадьорювало. Вони наче вели перегони у пошуках межі “Це вже занадто!”.

Та попри всі ці загравання зі свастикою та загалом естетикою Третього Рейху, загальний рівень расизму в спільноті панків був десь такого ж рівня як і у суспільстві з якого вони вийшли. За деякими свідченнями навіть трохи нижчий. Але що для одних забавки, для інших розпізнавальні знаки. Напевно у коричневих сорочок усе погано з почуттям гумору, зокрема з іронією, бо вони навсправжки почали підтягуватися до панк-сцени, прийнявши її за дружне середовище. Це була тривожна ознака. Така компанія могла затягти, ще молоду, та вже горезвісну субкультуру на самісіньке дно. Тому спільнота панків почала протидіяти нашестю нацистів, від банальних бійок, до активної участі гуртів у акціях на зразок “Rock Against Racism”. Та шкода вже була заподіяна й остаточно позбутися неприємної гоп-компанії так і не вдалося, про що свідчить пісня “Nazi Punks Fuck Off” гурту Dead Kennedys.

Нині панки гучно проголосили, що проти расизму, сексизму, шовінізму й інших поганих ізмів. Та й від практики використання нацистської символіки вони давно відійшли. Бо, по-перше, це дійсно спонукає расистів приймати тебе за свого, а ситуація ця не з приємних, по-друге, жарт давно застарів. Але давайте будемо чесними таке явище як наци-панки все ще існує.

Як шотландка стала частиною панк-стилю

Мені вже давно було цікаво, чому шотландка отримала культовий статус у панк-стилі. Моя найкраща здогадка “Підтримка боротьби Шотландії за незалежність?”. Але це малоймовірно, бо панки здебільшого намагалися триматися від націоналізму як найдалі. Але відповідь на це питання виявилася несподіваною та цілком у дусі панку.

Роял Стюарт тартан

Насправді класична для панк-стилю шотландка Royal Stewart з'явилася на світ задовго до того дня, коли пролунали первісні мотиви рок-н-ролу. Вперше візерунок з перехрещених синіх, зелених, чорних, білих та жовтих смуг на червоному тлі був опублікований в 1831 році у кризі “The Scottish Gael” Джеймса Логана, але є свідоцтва, що він був надзвичайно поширеним і популярним ще наприкінці XVIII сторіччя. Мода на нього стала настільки всеохопною, що королева Вікторія, велика поціновувачка шотландської оздоби, навіть прийняла його до королівської родини. А от король Георг V намагався обмежити використання цього тартану, відтоді теоретично його можна використовувати лише з дозволу монарха. Отак він став символом престижу, статусу та наближеності до королівської родини.

Монетизація образи королеви

За офіційною версією, ідея використовувати Royal Stewart для повсякденного одягу належить Вів'єн Вествуд, але я не дуже вірю в її здібності, як дизайнера, продукувати оригінальні концепти. З іншого боку, вона і Малкольм Макларен достатньо швидко зрозуміли, що на паплюженні образу монарха можна заробити гроші. Як от принт королеви з пірсингом шпилькою у верхній губі, який також хотіли використати для обкладинки синглу God Save the Queen, але через скандал був обраний варіант цензурованого портрета. А  Royal Stewart у той час якраз вважався особистим тартаном Єлизавети II, тому ідея послуговуватися ним для пошиття вуличного одягу виглядає цілком закономірною для них. Та й сам Макларен, як зрозуміло з його прізвища, етнічний шотландець. Отож хто зна, хто зна...
Що б там не було цей візерунок потрапив до панк-стилю зовсім невипадково. Таке плюндрування символу статусу та влади цілком відповідає духу панку, такий собі непристойний жест у бік королівської родини. Адже це основа панк-стилю, взяти щось модне й елітарне, розірвати його на шматки, заплямувати, привласнити шляхом персоналізації.

Поширення та різноманіття

З розповсюдженням панківської моди по світу концепція застосування Royal Stewart в одязі поступово розмилась та втратила зміст, бо поза межами Британії мало хто знав його соціальне значення. Отож, поступово, окрім тартану королеви, панки почали носити й інші зразки шотландки. Зокрема навіть запозичені зі шкільної форми.
Отак через концепцію, яка стала модою, шотландська оздоба стала невіддільною частиною панк-стилю.

Як Sex Pistols принесли політику до панк-року

У панк-року, принаймні на заході, репутація політичної музики. Але, як і в більшості випадків з панком, це досить грубе узагальнення. Адже спочатку він формувався як просто соціально-гострий рок-н-рол, а від політики тримався на поважній відстані.

Мистецтво поза політикою

Всупереч поширеній думці, панк-рок зародився не на акціях юних анархістів, в середовищі нью-йоркської богеми. Саме бідні поети, художники, музиканти та претензійні критики проклали йому дорогу. У той період модернізм перейшов у стадію пост, митці проголосили мистецтвом може бути що завгодно, навіть беззмістовне, буденне та бридке та почали досліджувати красу потворного. У цій течії утворилися перші гурти, які свідомо занурились в експерименти з грубим звучанням рок-музики.
Подібну публіку, зазвичай, значно більше цікавиться власною творчістю аніж політикою, тож вони намагалися триматися осторонь від прямих гасел. Звісно в окремих митців можливо були власні політичні погляди, але їх здебільшого залишали поза сценою.

Анархія в Сполученому Королівстві

Малкольм Макларен був одним з тих хлопців захоплених революцією, але замість того щоб піти на барикади, хотів робити це культурно. Зиму між 1974 і 1975 роком він провів у Нью-Йорку, де й познайомився з тим, що згодом назвуть панк-роком. Саме там були його перші спроби збагатити музичні виступи елементами контраверсійної пропаганди, та місцеву публіку це не вразило. Але поразка не зламала дух Малкольма, повернувшись на батьківщину він вирішив знов поєднати власні ідеї та концепції нью-йоркського андеграунду, цього разу на англійській землі.
Отож, Макларен відкрив крамничку у Лондоні, де спочатку торгував здебільшого платівками та різноманітними тематичними дрібничками. Згодом, коли асортимент змістився у бік авторського одягу, для його реклами було вирішено використати рок-групу. Для цього він підібрав хлопців з гурту The Strand, які просто вештались навколо, знайшов нового вокаліста і дав їм нову провокативну назву Sex Pistols.

А потім... Потім Джоні Роттен проволав у мікрофон про анархію для Сполученого Королівства. І це була іскра, від якої спалахнуло паливо соціальної напруги розлите по Британії. Звісно “Anarchy In The U.K.” не перша в історії пісня про політику та проблеми суспільства, та й Джоні насправді ніколи не був анархістом, але з поміж тогочасної музики її вирізняє проактивна позиція, більш характерна для революційних і воєнних творів. Адже окрім обурення станом речей у країні, текст більше зосереджений на отримані бажаного шляхом анархії. Саме образ досягнення власної мети попри тиск суспільства, зробив цю пісню дороговказом для фрустрованого й розлюченого покоління. І дав напрямок всім хто хотів висловитися, але не знав як.
Отак панк-рок привернув до себе представників різноманітних ідеологій та політичних течій, а його тексти сповнилися лозунгами та закликами до дії.

Панк-рок музичний вибух

 

Запал

Панк-рок дійсно має вибухову природу. Тільки задумайтесь, з 1974 по 1978 роки він пронісся від прото-панку до постпанку, розсипавшись на десятки піджанрів, ще й примудрився утворити цілих дві хвилі гуртів. І все це всього за чотири роки. А якщо вважати точкою детонації 1976, так званий Year Zero, то взагалі весь процес зайняв тільки два роки. І за цей обмежений час класичний панк-рок спричинив колосальний вплив на масову культуру.

Стиснуто поза межами

Якщо існує таке поняття, як панк-рок — а більшість інсайдерів вважають це терміном, придуманим пресою, — то це базова музика рок-н-ролу.

Lisa Robinson’s Rock Talk

Насправді все це був закономірний розвиток подій. Бо такий вже цей музичний жанр швидкий, гучний, лютий. Як ні як, панк-рок есенція рок-н-ролу, саме тому він таки інтенсивний та концентрований. Наче його провели через кустарну дистиляцію, видаливши все зайве, згустивши ритм, підвищили градус драйву. Мабуть, через це створення панку описують як очищення рок-музики.

Такий мінімалізм зробив його мелодії простішими, в чомусь навіть примітивними. Але водночас доступнішими та універсальнішими у виконанні, й інколи нестерпнішими для слухачів. Не кожен витримає такий шалений напір рок-н-ролу.

Панк цунамі

Через цей насичений читкий звук, панк-рок можна вважати базовим жанром, а отже його потенціал для розвитку безмежний. Варто тільки внести хоч якісь зміни, додати елементи іншого музичного стилю, нових ідей, погратися з ритмом й тональністю і от у вас новий напрямок. До того ж для того, щоб почати виконувати панк достатньо базових навичок гри на музичних інструментах. Тобто це може зробити кожен спроможний чути та тримати гітару. Додайте до цього запальний характер й бунтівний дух і отримаєте рецепт успіху панк-року.

Отак він пронісся ураганом, спочатку по англомовним країнам, згодом Європою та врешті решт по всьому світу. І де б не лунала ця музика, вона слугувала акомпанементом культурних й соціальних змін.

Зручна точка входу до панк-культури. Огляд фільму “CBGB”

Здається це мав буди байопік

Якщо вірити синопсису та трейлеру, це мав бути біографічний фільм про Гіллі Крістала, хлопця який намагався відкрити кантрі-бар у Нижньому Мангеттені, але замість цього творив колиску панк-року. Та то все хибна реклама, насправді дана кінострічка екскурс до зорі нью-йоркського рок-андеграунду, під час якого вам покажуть усіх ключових осіб та культові артефакти. Сам же пан Крістал та його життя слугують клеєм, що тримає тазом десятки ледь пов'язаних персонажів. На нього кріпляться маленькі зірочки, флаєри гуртів й інше божевільне сміття.

 

Шалені Dead Boys

Хоч у фільмі представлена ціла плеяда виконавців, від The Ramones до Talking Heads, з майже двадцяти колективів, найяскравіше зображені божевільні Dead Boys. Мабуть, тому що Гіллі намагався бути їх менеджером.

Саме на долю цих хлопців припали найвульгарніші та навіжені сцени. Попри відверту неадекватність музикантів вони чарівні. Мені хочеться побачити окремий спіноф про цей гурт. Хоча це навряд чи коли-небудь станеться, бо фільму доведеться присвоїти настільки високий рейтинг, що він ніколи не зможе відбити витрачені на знімання кошти.

 

Структура кінострічки

На мою думку, фактура цієї картини відповідає художнім тенденціям епохи яку вона зображає. Мені вона нагадує колаж, гладенький комерційно спрямований, але все ж таки колаж, у якого деякі стики навмисно зроблені дещо грубими та виразними, щоб підкреслити самобутність.

Хоча мене дещо спантеличили переходи у стилі комікс-панелей. Адже зв’язок між коміксами й панком вельми умовний та віддалений. Потрібно кілька рукостискань між прото-панком, попартом і графічним дизайном, щоб знайти хоча б його тінь.

 

Висновки

Загалом, цей фільм зручна точка входу для всіх охочих дослідити панк-культуру. Який покаже на кого й що слід звернути увагу. Також стрічка може слугувати непоганим лакмусовим папірцем. Якщо якісь сцени викликали у вас огиду чи обурення, тримайтесь від панку як найдалі, бо він містить цілу гору значно божевільнішого лайна.